4 серія. Розгортка Емоційний інтелект

 

Чи усі страхи страшні? Чи боїмося ми в темряві саму темряву? Як перетворити страшне на смішне? Стільки запитань чекають на відповіді!

В цій серії є гра про страшні та не страшні страхи. Якщо вам буде зручніше роздрукувати, вирізати та розкласти “страхи” по справжнім коробочкам чи торбинкам, то роздруківки чекають на вас у вкладенні.

Також у вкладенні на вас чекає розповідь про Звичайка, яку можна читати та перечитувати із розруківки.

Якщо вам зручніше прочитати її з цієї сторінки, то вона розташована під відео.

 

 

Розповідь про Звичайка та страхи:

В одному великому місті жив собі чоловік. Назвемо його Звичайко.

Звичайний такий чоловік. Все бачив, все чув, все відчував. Цікавився всім, що відбувалося навколо, та йому дуже подобалось фотографувати. Знімав він себе та інколи інших людей. Із задоволенням передивлявся світлини, та раптом… Помітив щось надзвичайне!

Він побачив на щойно зроблених знімках маленьких чорненьких істот, що сиділи на людях. На плечах, на руках, на голові.

Коли він уважно подивився навколо, то розгледів цих істот вже не через об’єктив, а на власні очі.

Невідомо як, але чоловік здогадався — це були страхи!

Одна людина дуже боялася виступати перед іншими людьми. Коли була потреба промови, страх хапав її за ноги — важко було вийти на сцену. Страх забирався до її голови — всі думки переплутувалися, та важко було зосередитись.

Страх затуляв рота, і людина не могла вимовити ані слова. В решті решт — страх ставав настільки сильним, що валив людину з ніг! Беркіць! Страх перемагав!

До іншої пані причепилися одразу три істоти. Коли одного разу зупинився ліфт, у якому вона підіймалася, одна з істот швидко почала рости. Росла й росла, аж поки не заповнила собою всю кабину ліфта! Для бідолашної пані майже зовсім не залишилося місця.

Інший чолов’яга був кремезний, великий та виглядав безстрашним! Але виявилося, що він боявся крихітного мишенятка. Маленька істотка пристрашилася на його кремезній спині.

Озирнувся Звичайко на всі боки, і бачить: наступають на нього ці істоти, а тікати йому нікуди! І тоді він згадав мультик про японських Воїнів Світла, які вигравали битви з ворогами, використовуючи прийоми Дзен. І тут Звичайко витяг руку і суворо показав пальцем на одну з істот. Інші істоти повернули голови, куди він вказав. Потім він перевів погляд і показав пальцем на іншу істоту, що повзла осторонь. Тепер усі повернули голови туди.

І тоді він повільно та виразно промовив, вказуючи на кожну групу істот: Ось ваші вороги! А ось ваші вороги!

Тоді істоти почали битися одна з одною, до повного знищення. Так страхи знищили себе. А Звичайко, задоволений своєю кмітливістю, пішов далі, радісно співаючи пісеньку.

Для чого потрібна ця незивчайна історія про Звичайка? А ось для чого:

Підсумуємо, що дізналися та чому навчилися!